В статті розглянуто проблему україномовної сфери суспільного життя з позицій безпекового виміру; звернуто увагу на україномовний інформаційний простір, що формує систему суспільних поглядів, переконань та спонукань до дії; вказано на необхідність перетворення української мови на інструмент мислення українців та розуміння суспільних процесів. В умовах цифровізації українська мова подана як важливий інструмент у системі державного документообігу і тому – як необхідний інструмент функціональної грамотності. Акцент зроблено на мову як цивілізаційну цінність для українського суспільства, що в умовах гібридної війни перетворюється на об’єкт особливого захисту. В зв’язку з цим, звернуто увагу на діяльність ЗМІ, завдяки функціонуванню яких мова зможе набути статусу об’єднавчої сили суспільства в боротьбі за державну незалежність. Вважаючи українську мову як державотворчу та безпекову цінність, акцентували увагу на механізмах забезпечення – діяльність ЗМІ, освітніх закладів всіх рівнів, всієї системи державних органів влади по збереженню і усвідомленому поглибленню мовної, як складової національної ідентифікації. Прийшли до висновку, що в наш час відбувається процес фрагментарної ідентифікаційної визначеності з елементом усвідомлення свого національного призначення. Мова, при цьому, виступає в ролі усвідомленого елементу використання, предметом гідності та патріотизму. Чим гостріша політична ситуація в Україні, тим більше по ЗМІ піднімається мовне питання: часто з негативно-політичним підтекстом, але більше як об’єднавчо-патріотичний компонент національної складової. Від діяльності ЗМІ в великій мірі залежить формування ідентифікаційної визначеності громадян України, залежить консолідація українського суспільства по виведенню держави на належний їй рівень світового визнання. ЗМІ, «озброєні» мовою, як одним із елементів архетипної свідомості, повинні в більшій мірі на цьому вибудовувати свою діяльність