Метою дослідження було оцінити етичні проблеми та ефективність механізмів саморегуляції медіа в Казахстані та Киргизстані. Методологія включала застосування методів контент-аналізу законодавства та діяльності медіаорганізацій, кейс-методу для аналізу конкретних інцидентів та міжнародних організацій, статистичного підходу до використання цифрових технологій у Казахстані та Киргизстані, а також порівняльного аналізу практик саморегуляції. Головним результатом дослідження став аналіз етичних викликів та практик саморегуляції журналістики в умовах цифрової трансформації країн Центральної Азії. У роботі виявлено та проаналізовано проблеми дезінформації, цензури та тиску на журналістів. Ефективність практик саморегуляції медіа оцінювалась на прикладі казахських та киргизьких організацій. Встановлено, що поширення Інтернету та розвиток цифрових технологій, зокрема соціальних мереж, стали важливим каналом поширення дезінформації та пропаганди в регіоні. Аналіз схеми перевірки фактів став ключовим етапом дослідження. Порівняльний аналіз практик саморегуляції ЗМІ показав, що в Киргизстані саморегуляція медіа розвинена краще, ніж у Казахстані, завдяки активній участі громадських організацій. Проте обидві країни стикаються з обмеженнями свободи слова, зокрема через посилений державний контроль медіа, відсутність механізмів медіації та фактчекінгу. Дослідження продемонструвало, що для подолання етичних викликів необхідно підвищувати медіаграмотність населення, зміцнювати незалежність медіа та розвивати ефективні механізми саморегуляції. Результати можуть бути використані для розробки стратегій, спрямованих на підвищення стандартів журналістики та забезпечення свободи слова в країнах Центральної Азії

перевірка фактів; цензура; свобода слова; дезінформація; фейкові новини; медіаграмотність