Метою цього дослідження був аналіз теоретичних засад, інституційної архітектури та емпіричних доказів, що характеризують сучасні німецькі студії комунікації в умовах реагування на цифрову трансформацію. У дослідженні було застосовано комплексну аналітичну рамку, яка поєднувала теоретичний синтез, порівняльний інституційний аналіз і систематичний аналіз емпіричних результатів, отриманих у провідних німецьких центрах медіадосліджень та в межах нещодавніх загальнонаціональних опитувань. Було встановлено, що з середини 1990-х років німецькі студії комунікації зазнали глибокої структурної трансформації, перейшовши від традиційної орієнтації на масову комунікацію до аналізу гібридних медіакомунікаційних систем. Мережева інституційна архітектура, представлена, зокрема, Центром досліджень медіа, комунікації та інформації Бременського університету, Інститутом досліджень медіа імені Лейбніца в Гамбурзі та кафедрою медіа і комунікації Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана, продемонструвала стратегічну міждисциплінарну інтеграцію, спрямовану на вивчення алгоритмічних систем, датафікації та соціальної нерівності. Аналіз звіту Digital News Report 2025 для Німеччини засвідчив, що, хоча лінійне телебачення залишається домінуючим джерелом новин для загальної аудиторії, інтернет-джерела швидко наближаються до нього за рівнем значущості, а платформи соціальних мереж стали основними каналами отримання новин для молодіжної аудиторії. Рівень довіри до новин у Німеччині залишається помірно високим: 45 % дорослого онлайн-населення вважають більшість новин загалом достовірними, при цьому найвищі показники довіри мають суспільне мовлення та місцеві газети. Водночас використання штучного інтелекту в журналістиці зустрічає значний опір: 54 % респондентів відчувають дискомфорт щодо новин, створених переважно за допомогою ШІ, що відображає стійку перевагу людської редакторської участі. У дослідженні було окреслено ключові методологічні виклики, зокрема необхідність адаптації традиційного контент-аналізу до обчислювальних методів і формування нових етичних критеріїв для досліджень датафікації, а також було виявлено суттєвий розрив у професійних навичках молодих журналістів у сфері базових цифрових компетентностей. Отримані результати формують інтелектуальне підґрунтя для розроблення нормативної цифрової політики та позиціонують німецьку наукову школу як одного з ключових учасників ціннісно орієнтованих підходів у глобальному цифровому врядуванні, з особливим наголосом на демократичній стійкості та соціальних наслідках цифрової трансформації, а не лише на технологічних інноваціях

датафікація; журналістика; медіатизація; алгоритми; штучний інтелект