Актуальність дослідження зумовлена необхідністю глибокого вивчення механізмів церковного управління в Київській унійній митрополії XVIII століття, зокрема через призму практики генеральних візитацій, що мала значний вплив на релігійне та суспільне життя. Мета дослідження полягала у виявленні особливостей проведення генеральних візитацій, їхнього впливу на організацію релігійного життя та розвиток церковних структур у Київській унійній митрополії. Методологічну основу роботи становили історичний, порівняльний та соціокультурний аналіз, що дозволило системно дослідити обраний феномен. Джерельну базу становили акти церковних візитацій, протоколи та звіти XVIII століття. У ході дослідження виявлено, що генеральні візитації мали на меті перевірку стану церков, парафій та діяльності духовенства. Візитатори здійснювали детальний огляд матеріального стану храмів, оцінювали рівень виконання літургійних обов’язків, стан церковної документації, а також рівень катехизації та моральності парафіян. Значну увагу приділяли дисципліні серед священників, забезпеченню належного утримання храмів і шкіл. Дослідження також виявило, що візитації сприяли зміцненню церковної дисципліни та інтеграції митрополії у католицький світ. Водночас, практика візитацій відображала місцеві особливості, такі як соціальні та культурні відмінності між регіонами, що особливо простежувалося у Львівському, Луцькому та Полоцькому деканатах. Отримані результати підкреслили важливість генеральних візитацій як інструменту церковного управління, що дозволяв зміцнювати релігійну ідентичність та адаптувати загальноцерковні норми до потреб унійних громад. Практичне значення роботи полягає у можливості використання її висновків для подальшого вивчення історії унійних церков, зокрема їхньої ролі у збереженні культурної спадщини та духовного життя

Київська унійна митрополія; духовне життя; деканати; єпархія; парафія; душпастирська опіка