Комунікації – це складні процеси, що охоплюють кілька взаємозалежних етапів, кожен з яких є важливим для розуміння адресатом суті надісланого йому повідомлення. Якщо знехтувати певними правилами передавання інформації, її зміст може бути спотворено чи навіть втрачено. Тому слід обирати такий метод комунікації, що сприяв би забезпеченню найефективнішого і найбезпечнішого обміну інформацією в кожній конкретній управлінській ситуації. Метою публікації є з’ясування ролі письмових комунікацій в процесі управління організацією, дослідження переваг і недоліків різних способів комунікацій. Письмові комунікації – це записки, листи, звіти, записи тощо. З їх допомогою можна вирішити багато проблем, пов’язаних з усними комунікаціями. Проте письмові комунікації не такі поширені, як може здаватися, хоча і мають деякі переваги. Вони досить достовірні: постійно реєструють взаємні стосунки. Одержувач має змогу уважно прочитати, а потім використати її знову в разі потреби. З огляду на це письмові комунікації прийнятніші, коли йдеться про важливі деталі. Їм також надають перевагу, коли одній або двом сторонам потрібні письмові записи як свідчення того, що насправді відбувалося. У той же час, одна з найбільших вад письмових комунікацій та, що вони уповільнюють зворотний зв’язок та взаємообмін. Недоліком є і час, що витрачається на написання, друк, відправку, отримання, скеровування, прочитання. Якщо ж у листі буде незрозуміла інформація, то можна витратити декілька днів на її з’ясування і уточнення. Усна ж комунікація дає змогу вирішити управлінські завдання за декілька хвилин. Комунікації пронизують всю діяльність організації і торкаються найрізноманітніших аспектів її функціонування. Важливість вибору того чи іншого різновиду комунікації залежить від конкретної управлінської ситуації.

усна комунікація, невербальна комунікація, письмова комунікація, інформація, управління, організація