Метою проведеного дослідження стало визначення особливостей функціонування конвергентної журналістики українських онлайн-медіа та її ролі у забезпеченні ефективної комунікації в умовах воєнного конфлікту. Методологія дослідження поєднувала порівняльний, контекстуальний та структурно-функціональний аналіз відкритих джерел, галузевих моніторингів і результатів соціологічних опитувань. Результати показали, що війна прискорила процес конвергенції, трансформувавши його з інноваційної практики в норму функціонування медіа, при цьому змінився характер професійних ролей журналістів, що поєднували функції репортера, аналітика та мультимедійного продюсера. Було встановлено, що Telegram став домінантним каналом оперативного інформування, YouTube виконує функції контекстуалізації та пояснення подій, а вебсайти забезпечують архівування та верифікацію аналітичного контенту. Аналіз показав, що мультимедійні формати підвищили інтерактивність та залученість аудиторії, одночасно створюючи механізми когнітивного захисту від дезінформації. Досліджено, що професійні стандарти журналістики зазнали адаптації, зокрема зміщення від традиційного принципу перевірки перед публікацією до оперативного публікування з подальшою верифікацією та використання інструментів відкритих джерел для підтвердження фактів. Висновки дослідження засвідчили, що конвергентна журналістика українських онлайн-медіа має місце для забезпечення інформаційної стабільності та ефективного управління суспільною комунікацією під час війни. Було доведено, що трансформація професійних стандартів і платформна диференціація медіа створили комплексну систему взаємодії між редакціями та аудиторією. Практичне значення отриманих результатів полягає в їх орієнтації на редакційні команди, медіаекспертів і органи державної комунікації для підвищення ефективності інформаційної політики та медіабезпеки в кризових умовах

верифікація; рівень довіри; інтеграція; дезінформація; соціальні мережі