Журналістика XXI століття зазнала глибоких трансформацій під впливом глобальних криз – пандемій, збройних конфліктів, інформаційних війн та гібридних загроз, що визначило необхідність переосмислення її ролі як соціального інституту, механізму комунікації та гаранта демократичних цінностей. Метою дослідження було виявлення закономірностей трансформації журналістики в умовах криз та визначення моделей її адаптації в країнах Східної Європи. Методологічну основу роботи склав міждисциплінарний підхід, що поєднав елементи порівняльного, контент-аналізу та кейс-стаді аналізу; зокрема, порівняльний метод дозволив виявити відмінності між національними моделями кризової журналістики в Україні, Польщі, Литві та Румунії. Результати показали, що в умовах кризи журналістика втратила свою суто інформаційну функцію, перетворившись на багаторівневу систему кризових комунікацій. У випадку України простежувалося зміщення від ролі нейтрального спостерігача до суб'єкта інформаційного спротиву, який поєднував інформаційну, мобілізаційну та безпекову функції. Польська журналістика продемонструвала потенціал громадянської солідарності та горизонтальної самоорганізації медіаспільноти, що сприяло підвищенню довіри громадськості до платформ фактчекінгу. Литовська модель вирізнялася інституційною узгодженістю, де державні та незалежні структури взаємодіяли в межах стратегічних комунікацій, тоді як Румунія продемонструвала суперечність між високою інституціоналізацією фактчекінгу та вразливістю медіа-ринку до політичного тиску. Порівняльний аналіз виявив спільні загрози – цензуру, психологічне вигорання, економічні обмеження, дезінформацію та етичні дилеми, які підсилювали одна одну, створюючи кризову медіасистему. Цифровізація виявилася фактором адаптації, що дозволило компенсувати руйнування традиційних комунікаційних каналів через використання соціальних медіа та платформ фактчекінгу. Узагальнення результатів дало підстави стверджувати, що журналістика Східної Європи розвинула гібридну модель функціонування, яка поєднувала традиційні демократичні принципи з елементами інформаційного захисту. Було підтверджено, що успішна адаптація журналістики залежала не тільки від технічних ресурсів, але й від рівня етичної зрілості, професійної автономії та суспільної солідарності. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів для розробки національних стратегій з посилення інформаційної стійкості, покращення підготовки журналістів до роботи в умовах криз та формування стандартів відповідальної медіа-комунікації під час надзвичайних ситуацій

платформи фактчекінгу; дезінформація; цензура; гібридні загрози; інформаційна безпека