Метою дослідження було вивчення ролі українських бібліотек у розвитку навичок використання цифрових технологій на основі міжнародного досвіду. Методологія дослідження включала системний аналіз діяльності українських бібліотек у Києві, Львові та Харкові, контент-аналіз цифрових платформ і інструментів, огляд міжнародних практик у Фінляндії, Індії, Молдові, Румунії та Нігерії, а також описово-аналітичний метод узагальнення програм і ініціатив з метою оцінювання ефективності інтеграції цифрових технологій у бібліотечну діяльність і формулювання рекомендацій. Основні результати дослідження засвідчили сучасний стан українських публічних бібліотек у Києві, Львові та Харкові та дали змогу встановити, що вони зазнали трансформації, еволюціонувавши від традиційних сховищ друкованих матеріалів до центрів цифрової освіти та інноваційної діяльності. Досліджено, що впровадження цифрових платформ, зокрема «Дія. Цифрова освіта», Google Workspace, Canva, електронних бібліотек і вебінарів, дало змогу користувачам різного віку підвищити рівень цифрових компетентностей та інформаційної грамотності. Зокрема, такі інструменти, як «Дія. Цифрова освіта», Canva, Google Workspace, Zoom, Microsoft Teams і чат-боти, допомагають бібліотекарям ефективно організовувати навчання, керувати навчальними групами та адаптувати матеріали для користувачів. Міжнародний досвід засвідчив, що програми розвитку бібліотек як центрів цифрової освіти у Фінляндії, Індії, Молдові, Румунії та Нігерії сприяли підвищенню рівня інформаційних і технологічних навичок громадян. Установлено, що в Україні мережа хабів цифрової освіти дала змогу вразливим групам населення опанувати практичні цифрові навички, тоді як централізовані ресурси у Фінляндії та програми в Індії забезпечили доступ до знань для широких верств населення, зокрема мешканців сільських територій та осіб з обмеженими можливостями. Отримані результати доводять, що технічне оновлення бібліотек і підготовка бібліотекарів як цифрових фасилітаторів сприятимуть підвищенню цифрової грамотності населення, інклюзивності освітніх послуг та розвитку навичок критичного мислення, забезпечуючи інтеграцію України у глобальний інформаційний простір. Рекомендації передбачають розширення мережі бібліотечних хабів, поєднання очного та дистанційного навчання, створення національної цифрової платформи та розроблення спеціалізованих курсів для соціально вразливих груп населення. Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані бібліотекарями та менеджерами у сфері освіти для підвищення рівня цифрової грамотності

цифрова компетентність; соціальна інклюзія; центри цифровізації; навчання; міжнародний досвід