Анотація
У статті розглядаються питання формування екосистеми управління персоналом організації. Досліджуються поняття екосистема, цілі, завдання та ключові елементи системи управління персоналом. Обґрунтовано, що сучасна екосистема управління персоналом організації передбачає формування стратегії розвитку організації, HR-стратегії, які містять цінності організації; дає можливість розвитку корпоративної культури та позиціонування кожного працівника відносно розвитку організації; включає соціальну відповідальність, управлінську та комунікаційну єдність; інноваційні підходи у підборі методів навчання та розвитку персоналу; нові системи винагород; переваги залучення до співпраці різних поколінь, в тому числі розширення рамок традиційного «робочого віку»; добробут та стабільність персоналу; важливість персоналу в епоху діджиталізації; розвиток потенціалу особистості та планування кар’єри і т.д. Встановлено, що на формування і розвиток сучасної екосистеми управління персоналом організації мають вплив глобалізаційні та геополітичні аспекти, демографічні фактори, міграція кадрів і боротьба за найкращих кандидатів, рівень розвитку технологій, проблеми з комунікаціями, пандемія COVID-19, а зважаючи на українські реалії, військові дії на території країни. Проведено аналіз трендів HR-управління, серед яких можна виокремити наступні: активне використання штучного інтелекту; розвиток електронних офісів та електронних портфоліо; запровадження методів змішаного навчання та гейміфікації в управлінні та підвищенні кваліфікації персоналу; виявлення талантів та їх ефективне використання. Доведено, що нова управлінська парадигма повинна враховувати сучасні тренди розвитку технологій управління та формувати сучасну систему мотивування персоналу. Такий підхід дозволяє розглядати сучасні технології управління персоналом відповідно основним підфункціям. Серед них: стратегічне планування робочої сили; пошук, підбір персоналу; навчання та розвиток персоналу; управління ефективністю роботи персоналу; мотивація персоналу через визнання та винагороди; кар’єрний розвиток персоналу, мотивація до лідерства. Зазначено, що соціальна відповідальність організації у сфері кар’єрного розвитку та професійного підвищення кваліфікації працівників передбачає виконання наступних кроків: відповідно до корпоративної стратегії визначити необхідні плани для потреб у навчанні персоналу; рівноправні можливості для всіх категорій персоналу, щодо навчання та професійного розвитку; формування актуальних методів та форм розвитку персоналу; визначення особливо перспективних працівників, та розробці індивідуальних програм розвитку та кар’єрного зростання. Сьогодні концепція корпоративної соціальної відповідальності поступово розвивається та впроваджується в системи корпоративного управління провідних українських організацій
Ключові слова
менеджмент, управлінські комунікації, соціальна відповідальність, технології управління, управлінська екосистема, HR-стратегія, корпоративна культура, компетенції персоналу, лідерство, розвиток персоналу, інформаційна система управління персоналом
Використані джерела
1. Вороніна А.В., Ніколаєва К.М. Передумови та особливості розвитку персоналу підприємства. Економіка та управління підприємствами. 2016. Вип. 4(04). С. 200 –204.
2. Галузеві тренди. URL: https://www.ey.com/Publication/vwLUAssets/ey-kbd-trends-2018-09/$FILE/ey-kbd-trends-2018-09.pdf
3. Гетьман О.О., Білодід А.О. Інноваційні методи розвитку персоналу. Глобальні та національні проблеми економіки. Випуск 17. 2017. С.556 –561.
4. Дороніна О.А. Трансформація підходів до мотивування персоналу в умовах новітньої управлінської парадигми. Менеджмент та підприємництво: тренди розвитку. 2018. Вип.3. С.23-32. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnnt_2018_3_5.
5. Заставнюк Л.І., Липовецька Т.Р. Проблематика системи мотивації персоналу в сучасному менеджменті підприємства. Приазовський економічний вісник. Випуск 3(14). 2019. С.166 –172.
6. Климук О. (2023). Як працювати та взаємодіяти з різними поколіннями? URL:https://www.linkedin.com/pulse/як-працювати-та-взаємодіяти-з-різними-поколіннями-aleksandra-klymyk
7. Мартиненко І.О. Місце професійного навчання у процесі розвитку персоналу. Бізнес Інформ. 2013. № 4. С. 418–422. URL: http://www.business-inform.net/export_pdf/businessinform-2013-4_0-pages-418_422.pdf;
8. Коваленко О.О., Денисюк А.В., Остапів Д.В. Моделі програмного забезпечення системи обліку та моніторингу результатів діяльності працівників. Вісник Хмельницького національного університету. Технічні науки. 2018. № 2. С. 216 –221.
9. Моделювання стратегічних карт розвитку організації: монографія / Г.В. Блакита, Л.О. Чорна, О.О. Коваленко, О.Д. Зачоса, Н.Ю. Чорна, А.В. Петровська. Вінниця : Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2013. 364 с.
10. Мотивація персоналу: додайте бізнесу ефективності. URL: https://eduhub.in.ua/news/motivaciya-personalu-dodayte-biznesu-efektivnosti)
11. Мавлідінов О. (2021) Плюси і мінуси роботи в команді. URL: https://jobs.ua/articles/plyusi—mnusi-roboti-v-komand
12. Сиволап Л.А., Хавалиць С.С., Ніколаєнко Р.Б. Аналіз розвитку персоналу підприємства в сучасних умовах господарювання. Ефективна економіка. № 12. 2021. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/12_2021/15.pdf
13. Тенденції у сфері управління персоналом – 2018. URL:https:// www2.deloitte.com/ua/uk/pages/human-capital/articles/human-capital-trends2018.html
14. Ткаченко К.А., Марченко А.М. Професійний розвиток персоналу – нагальне завдання сьогодення. Економічний вісник Донбасу. 2014. № 1. С. 194–197. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecvd_2014_1_32.].
15. Управління персоналом в умовах економіки знань: монографія / колектив авторів; за заг. ред. д.е.н., проф. Л.К. Семів. К.: УБС НБУ, 2011. 406 с.
16. Шаульська Л.В., Карпенко А.В. Соціальна політика як передумова розвитку інтелектуальних складових людського потенціалу. Менеджмент та підприємництво: тренди розвитку. 2018. Вип. 4. С. 33–45. URL:http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnnt_2018_2_2.