Метою статті було проаналізувати роль воєнної документації у конструюванні історичної та соціальної пам’яті та дослідити специфічні виклики, пов’язані зі збереженням цифрових свідчень війни в Україні. У роботі було застосовано комплексний міждисциплінарний підхід, який через нормативно-правовий, документознавчий, порівняльний та контент-аналіз охопив законодавчі акти, інституційні практики, архівні проєкти, цифрові платформи та матеріали відкритих джерел, що забезпечило змогу простежити механізми створення, збереження, верифікації та використання цифрових доказів війни. У ході дослідження було встановлено, що цифрова воєнна документація трансформувалася з допоміжного інформаційного ресурсу в центральний елемент фіксації війни, набувши одночасно доказового, меморіального та комунікативного значення. Проаналізовано, що повномасштабна війна зумовила формування одного з найбільших у світі масивів цифрових доказів, який включає офіційні документи, мультимедійні матеріали, супутникові знімки та свідчення очевидців. Було виявлено функціональну взаємодоповнюваність різних видів цифрової документації, де державні архіви забезпечували правову легітимацію, а громадські та медійні ініціативи – оперативність і соціальну репрезентацію подій. Аналіз нормативної бази показав наявність прогалин у процедурному регулюванні статусу цифрових доказів, що призводить до неоднорідності правозастосовної практики. Дослідження інституційних практик засвідчило прогрес у масштабах оцифрування архівних фондів, водночас виявивши проблему фрагментації стандартів зберігання та метаданих. Окремо було доведено, що поширення технологій маніпуляції цифровим контентом актуалізувало потребу у впровадженні складних процедур верифікації та міжнародних протоколів оцінки доказів. Зроблено висновок, що ефективне збереження та використання цифрової воєнної документації можливе лише за умов координації державних, громадських і міжнародних інституцій на основі уніфікованих правових, технічних та етичних стандартів. Результати дослідження орієнтовані на архівістів, правників, дослідників гуманітарного профілю, журналістів і фахівців з документування воєнних злочинів, які працюють із цифровими доказами війни та формуванням історичної і колективної пам’яті

архіви; мультимедійні матеріали; свідчення очевидців; дезінформація; злочини